logo

ДЛЯ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ

Влучи м’ячем

Діти шикуються в коло на майданчику, у центрі стоїть учень із маленьким м’ячем у руках. Він підкидає м’яч угору і називає ім'я будь-кого з дітей. Усі швидко розбігаються, а учень, ім'я якого назвали, намагається спіймати м’яч. Як тільки учень спіймав або взяв м’яча, він голосно вигукує : “Стій!”. Усі зупиняються, а ведучий кидає м’яча у будь-кого, намагаючись влучити в ноги. Той, у якого влучили, стає ведучим. Якщо йому не вдається влучити у когось з гравців, то він швидко піднімає м’яча, бере його в руки і знову вигукує “Стій!” дітям, які в цей час тікають від нього.

Якщо ведучому не вдасться за три кидки в кого-небудь влучити, гра повторюється спочатку.

Влучи у мішень

Учні утворюють дві команди і стають на протилежних сторонах майданчика. Кожний гравець тримає в руках малий м’яч, всередині майданчика лежить великий м’яч.

Вчитель дає сигнал, після чого всі водночас кидають свої м’ячі у великий м’яч, намагаючись зсунути його на бік суперника. Коли м’яч буде зрушено, гравці збирають свої м’ячі й стають на місця; гра продовжується.

Виграє команда, яка більше разів зрушить м’яч суперника.

 

Гра "Сірий вовк"

Вибирають з дітей лічилкою, хто буде вовком. Вовк ховається, діти виходять, роблять рухи, наче щось рвуть (збирають) і промовляють:
І рву, рву горішечки,
Не боюсь вовка нітрішечки,
Вовк за горою, а я - за другою.
Вовк у жупані,
А я в - сарафані.
Після цих слів вибігає вовк, діти розбігаються, а він їх ловить. Кого першого вхопить, той і стає вовком.

 

 

Китайська гра "Дракон"

У багатьох китайських казках та легендах розповідається про драконів. Дракони там добрі й кумедні. Вони не чинять нікому ніякого лиха.
Китайські діти люблять гулятися в дракона.
Перед тим як почати гру, всі шикуються одне за одним. Що більше дітей, то краще. Кожен з учасників гри кладе праву руку на плече сусідові, який стоїть попереду. Жива вервечка — то і є «дракон».
Хто веде у вервечці перед — драконова голова.
Хто пасе задніх — його хвіст.
Голова метляє на всі боки, прагне вхопити себе за хвоста. А хвіст не дається, весь час прагне відринути вбік. Драконове тіло звивається, щоб допомогти хвостові. Та коли вже хвіст не вберігся і його вхопили, то сам стає головою.

 

Баранець

Гру можна проводити на спортивному майданчику або в залі. Обирається “баранець”. Решта – його “хвостики”. Баранець тримає скакалку або лозинку. Учасники гри утворюють ланцюжок, у якому першим стоїть “баранець”.

За сигналом “хвостики” починають бігти за “баранцем”, а той намагається доторкнутися лозинкою (скакалкою) до останнього в ланцюжку гравця. Для цього “баранець” то прискорює, то сповільнює біг, повертається то праворуч, то ліворуч або й зовсім зупиняється.

“Хвостики” намагаються не “відриватися” від свого ведучого й стараються уникнути його дотику. Той, до кого баранець доторкнувся абохто “відірвався” від ланцюжка, вибуває з гри. Перемагає той, хто найдовше протримався “хвостиком”. Потім він стає “баранцем”.

Бездомний заєць

Гравці, крім двох, стають парами у коло (обличчям один до одного), взявшись за руки. Один із гравців – “заєць”, другий – “вовк”. “Заєць”, який тікає від “вовка”, ховається в середину пари. Той, до кого “заєць” став спиною, стає “безпритульним зайцем”. Якщо “вовкові” вдається догнати “зайця”, вони міняються ролями.

Бій півнів

На землі (підлозі) креслять коло діаметром 2 м. Гравців ділять на дві команди, і вони стають у дві шеренги біля кола одна проти одної. Капітани посилають по одному гравцю зі своїх команд у коло. Кожен із цих гравців стає на одну ногу (другу піднімає), руки кладе за спину. За сигналом “півні” починають виштовхувати плечем і тулубом один одного з кола, причому намагаються не оступитись. Кому це вдається, стає переможцем і виграє одне очко для своєї команди. Гра триває доти, поки всі не побувають у ролі півнів. Виграє команда, гравці якої більше разів були переможцями.Якщо учасник, який перебуває в колі, стає на обидві ноги, його вважають переможеним. Якщо ж під час виштовхування обидва гравці вийдуть з кола, перемога нікому не присуджується, а на їхнє місце стає наступна пара. Під час поєдинку не дозволяється забирати руку з-за спини.Цю гру можна проводити й без розподілу на команди. Гравці за бажанням виходять в середину кола на змагання. Переможець залишається, а проти нього виходить новий гравець, який бажає помірятися силою.

Потрібно стежити за правилами гри. Гравцям забороняється виштовхувати один одного руками.

Гра сприяє розвитку сил, спритності, кмітливості, здатності до самооцінки, вміння оцінювати сили товаришів, а також вчить наполегливості у досягненні мети.

Білки, жолуді, горіхи

Дітей розподіляють на трійки. Вони беруться за руки і утворюють кола на всій території майданчика. Кожен гравець у колі дістає назву: “Білка”, “Жолудь”, “Горіх”. Одного з дітей вибирають ведучим.

На виклик вчителя “Горіхи!”, “Білки!”, або “Жолуді!” діти швидко міняються місцями в різних колах, а ведучий намагається зайняти місце в одній із трійок, дістаючи назву гравцям, який вибув. Учень, що залишився без місця, стає ведучим. Перемагають діти, які жодного разу не були в ролі ведучого.

Бузьки (українська народна гра)

Усі учасники гри малюють собі кола діаметром 1 м (можна використати гімнастичні обручі) і стають у них на одній нозі. Учитель говорить: “Бузьки полетіли!”. Всі учасники гри бігають по майданчику, махають “крилами”.

Учитель забирає одне “гніздо” і говорить: “Бузьки прилетіли!”. Всі учасники займають будь-які “гнізда” і стоять на одні нозі. Хто не має “гнізда” і не може стояти на одній нозі – вибуває з гри.

Виклик номерів

Усі гравці діляться на дві команди і стають в одну шеренгу. У кожній команді вчитель рахує по порядку всіх гравців. Потім називає номер. Гравці, у який цей номер, виконують рухові дії (наприклад, біжать, перестрибують...). Команда, гравець, якої першим виконає рухову дію, отримує очко.

Вище землі

Гравці довільно займають місця на майданчику чи у спортивному залі. Вибирають ведучого.

За сигналом ведучий намагається догнати когось із гравців і доторкнутись до нього рукою. Цей гравець, до якого доторкнулись, зупиняється і голосно говорить: “Я ведучий!”

Щоб не впіймав ведучий, можна стати “вище землі” (тут у пригоді стануть гімнастичні лави, драбини, кінь, козел, перекладина, бруси і т.д.). Стояти “вище землі” можна 5 секунд, потім знову треба перебігати.

Коли гравець стає “вище землі”, ведучий відходить від нього на 2 м і говорить: “Раз, два, три з цього місця зійди!”, і гравець має перебігти з цього місця на інше.

Вітер і флюгер

Вчитель спершу з’ясовує, чи знають учні, де північ, південь, захід і схід, а потім пропонує їм таку гру.

Вчитель – “вітер”, учні – “флюгери”. Коли вчитель говорить: “Вітер дме з півдня”, “флюгери” повертаються на південь і витягують руки вперед (долоні разом). Коли вчитель каже: “Вітер дме зі сходу” – “флюгери” повертаються на схід. Якщо вчитель говорить: “Буря”, “флюгери” обертаються на місці, “штиль” – усі завмирають. Гру проводять у швидкому темпі. Переможцем вважають того, хто зробить найменше помилок.

Хід гри: учасники гри діляться на дві рівні групи.

Гравці кожної групи тримаються один за одного і утворюють один ланцюг за допомогою зігнутих в ліктях рук. Попереду ланцюга стають сильніші і спритніші учасники – «заводні». Ставши один проти одного, «заводні» так само беруть один одного за зігнуті в ліктях руки і тягнуть кожен в свою сторону, намагаючись ними розірвати ланцюг противника, або перетягнути її за намічену лінію. Правило: тягнути починають точно за сигналом.

Намалювати лінію розділу команд.

Грають 5-20 учнів. Хід гри: гравці діляться на ловців і тікаючих. На кожні 5 осіб призначають одного ловця, на 20 осіб - чотирьох ловців. За призначенням керівника ловці виходять за межі поля, а ті, хто тікає, вільно розташовуються на майданчику. За сигналом ловці переслідують інших гравців, прагнучі одного з них осалити. Осалений повинен тут же зупинитися (завмерти на місці), в тому положенні, в якому його осалили. Того, хто завмер, може «звільнити» будь-який гравець, торкнувшись його. Гра закінчується, коли будуть осалені всі гравці. Після цього вибирають нових ловців, і гра триває.

Статуя (Вірменія)

Правило 1. Осалювати гравця можна, торкнувшись долонею будь-якого місця тіла, крім голови.

Правило 2. Якщо гравець, що тікає, за інерцією вибіг за межі поля, вважається вибулим з гри.

Визначити межі майданчика для проведення гри.

У грі має брати участь 4 особи або більше. Вибирають ведучого і одному з гравців в руки дають маленький м'ячик. Ведучий може переслідувати тільки того гравця, у якого в руках м'яч. Гравець тікає і намагається перекинути м'яч іншому гравцеві (причому він повинен встигнути зробити це, поки його не осалять). Якщо це вдається, ведучий переслідує вже іншого гравця. Якщо ж м'яч потрапляє в руки ведучого, то гравець (якому не вдалося докинути до іншого м'яч) стає ведучим.

Салки-металки (Італія)

 

Треба намалювати центр, з якого прочинають гру.

Гру можна проводити на спортивному майданчику або в залі. Обирається "баранець". Решта - його "хвостики". Баранець тримає скакалку або лозинку. Учасники гри утворюють ланцюжок, у якому першим стоїть "баранець".
За сигналом "хвостики" починають бігти за "баранцем", а той намагається доторкнутися лозинкою (скакалкою) до останнього в ланцюжку гравця. Для цього "баранець" то прискорює, то сповільнює біг, повертається то праворуч, то ліворуч або й зовсім зупиняється. "Хвостики" намагаються не "відриватися" від свого ведучого й стараються уникнути його дотику. Той, до кого баранець доторкнувся або хто "відірвався" від ланцюжка, вибуває з гри.

Баранець

Перемагає той, хто найдовше протримався "хвостиком". Потім він стає "баранцем".

Інвентар: хустинка або рушник.

Правила гри. Діти обирають собі різні місця, де стають, присідають або приклякають. Кожне місце повинне бути зазначене. Не можна змінювати вибраного місця.

Гру починає «баба-сліпунка». Їй закривають очі, обводять довкола й лишають на середині майданчика. Після цього всі діти просять «бабку» в гості:

«Бабо, бабо, ходіть до нас у гості, ми вас скупаємо, причешемо, білу сорочку нарядимо, медком, пряниками нагодуємо».

Баба-сліпунка

Тоді «сліпунка» шукає навпомацки дітей, які можуть змінити позу, прихиляються, встають, як хто клячив чи сидів, приклякають, сідають і т.д. Учні все це можуть робити, щоби обманути «сліпунку», та мусять при тому ногою або рукою торкатися свого місця.

Коли «сліпунка» доторкнеться до когось, зловить його або стане на його місці, то сама визволяється, а її місце займає пійманий.

На перешкоди, які можливо стануть перед «бабою - сліпункою», звертають увагу діти окликом «вогонь» або «обережно».

Місце проведення: спортивний майданчик, спорт за л.

Інвентар: хустинка чи рушник.

Правила гри. У грі можуть брати участь хлопчики і дівчатка. За бажанням хтось стає Панасом. Йому зав’язують очі хустинкою чи рушником. Виводять на середину кола і звертаються до нього з такими словами:

- Панас, Панас, на чому стоїш?

- На камені!

- Що продаєш?

- Квас.

- Лови курей, але не нас!

Панас

Панас починає ловити. Кого впіймає, той стає Панасом.

Гра розвиває: швидкість, уважність.

Місце проведення: спортивний майданчик, спортивний зал.

Інвентар: маска вовка (за наявністю).

Правила гри: на майданчику накреслити 2 паралельні лінії на відстані 0,5-1 м одна від одної. Це рів, де живе вовк (потрібна маска). Інші учасники - кози, вони стоять на одному боці майданчика, за 10-12 кроків від рову. За умовним сигналом вчителя, кози перебігають з одного боку майданчика на інший, перестрибуючи через рів. Вовк намагається їх спіймати, доторкнувшись до них рукою. Спіймані кози відходять у бік. Коли всі кози перестрибнуть через рів, вони повертаються на попереднє місце і знову перестрибують рів. Після того, як спіймано 3-5 кіз, гра завершується.

Вовк у рові

Вказівки до гри: вовк не має право виходити за межі рову. Коза, яка не перестрибнула, а перебігла рів, вважається спійманою. Якщо учнів багато, призначають 2 вовків.

Гра розвиває: швидкість, уважність.

У зайчика

Щоб визначити, хто буде «зайчиком», промовляють лічилку:

Біжить зайчик слобідкою,

За ним дітки чередкою,

Бачить зайчик, що не втече,

Перекинув вушка через плече,

Втікай, зайчику, до гаю,

А то спіймаю.

У зайчика

Тоді вже стають колом і беруться за руки. А «зайчик» – усередині. Ідуть кругом нього, промовляючи:

Городили зайчика

Тимком, льонком,

Да нікуди зайчику

Да ні вискочити,

Да нікуди зайчику

Да ні виплигнути,

А в нас ворота позамикані,

Жовтим піском позасипані!

«Зайчик» поривається, де б вискочити. А ті, що у колі, не дають: перепиняють міцно зчепленими руками, стають щільніше, заступаючи дорогу. А коли «зайчик» прорветься, то всі кидаються його ловити. Хто спіймає, стає «зайчиком». Розвивається швидкість і спритність.

ПОИСК

Яндекс.Метрика

Copyright © 2022 High School Rights Reserved.