logo

ЛІКУВАЛЬНА ФІЗКУЛЬТУРА

Ритмічна гімнастика за своєю руховою структурою проста та доступна для дітей. До неї входять загальнорозвивальні вправи, біг, стрибки, елементи танців. Однак їх виконання здійснюється у прискореному темпі та емоційно. Кожен комплекс ритмічної гімнастики складається з підготовчої, основної та заключної частин. Підготовча частина забезпечує розігрівання організму, підготовку його до основного фізичного навантаження. Вправи цієї частини виконуються з невеликою амплітудою.

В основній частині передбачені вправи для м'язів шиї, рук, плечового поясу, тулуба і ніг. Добирають їх з таким розрахунком, щоб рівномірно на­вантажити всі частини тіла.

Спочатку всі вправи виконують в положенні стоячи. Потім - біг і серія різноманітних стрибків. Добре використовувати танцювальні рухи. Головне, щоб інтенсивність рухів цієї частини була вищою від підготовчої.

Після двох-трьох дихальних вправ, які дозволяють відновити сили, ос­новну частину комплексу продовжують в положенні сидячи і лежачи на підлозі. Такі положення дуже зручні для виконання вправ щодо зміцнення м'язів живота, ніг, тулуба, рук. При цьому зменшується вертикальне наван­таження на хребет і верхній плечовий пояс.

Кожен комплекс закінчують вправами на дихання і розслаблення, що їх виконують у повільному темпі (заключна частина).

Під час гімнастики необхідно весь час нагадувати учням про поставу і дихання.

Заняття обов'язково супроводжують музикою.

Завдання:

1.  Вдосконалювати рухові навички дітей.

2. Виробляти вміння володіти тілом, зміцнювати м'язи.

3.  Вдосконалювати роботу органів дихання і кровообігу.

4. Навчити дітей рухатись в темпі й ритмі музики.

Комплекс вправ ритмічної гімнастики

1.  В. п. - о. с., руки на поясі. Почергове піднімання на носок правої (лівої) ноги, згинаючи при цьому коліно.

2. В. п. - таке саме. Праву руку - вперед, долонею назовні; ліву руку - в сторону, ліву ногу ліворуч на носок. В. п. Те саме, з іншої руки і ноги.

3. В. п. - таке саме. 1 - поворот праворуч. 2-3 - закидання гомілок. 4 - в. п. 5-8 - поворот ліворуч, стрибки з виносом прямих ніг уперед.

4.  В. п. - ноги нарізно, руки на поясі. 1-2 - випад праворуч, руки вгору. 3-4 - в. п. 5-8 - те саме, ліворуч.

5. В. п. - таке саме. 1 -2 - випад правою ногою вперед, руки вперед. 3-4 - в. п. 5—8 — те саме з лівої ноги.

6. В. п. - сидячи на підолозі. Пересування уперед-назад (на сідницях) на 4 такти.

7. В. п. - упор сидячи позаду. "Велосипед" ногами (15 с).

8. В. п. - сидячи ноги нарізно, руки за голову. 1 - нахил до правої ноги, руки уперед. 2 - в.п. З - нахил до лівої ноги, руки уперед. 4 - в. п (повторити 6 разів).

9.  В. п. - о. с., руки біля грудей у замок. Стрибки, коліном правої (лівої) ноги почергово торкатися кистей рук (14—16 разів).

10. В. п. - о. с. 1-2 - приставні кроки праворуч. 3-4 - напівприсід, спле­скування у долоні. 5-8 - те саме, ліворуч (6 разів).

11.  В. п. - о. с. Біг на місці з різними махами ногами (20 с).

12.  Ходьба на місці з поєднанням рухів руками і дихальними вправами

на подовжений видих.

Після сну рухливість суглобів обмежена. Дуже корисно зробити в ліжку кілька елементарних вправ, що відновлюють рухливість суглобів. Гімнастика пробудження триває не більше 5 хв., але поліпшує працездатність і настрій дітей.

Варіант А

1. В. п. - лежачи на спині. Підняти випрямлені ноги на кілька сантиметрів над ліжком. Повільно відвести їх разом праворуч, ліворуч. Відпочити. Потім - підняти ноги та розвести у сторони. Відпочити. Виконати 5-7 разів.

2. В. п. - таке саме. Підняти ноги якомога вище, закинути їх за голову, торкнутися бильця праворуч-ліворуч від голови. Повторити 5 разів.

3. В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба прямі, вверх. Тягнутися одночасно правою рукою, лівою ногою, не піднімаючи їх. Відпочити. Повторити те саме для іншої руки і ноги. Кожну вправу виконувати по 5-7 с.

4. В. п. - лежачи на животі, спираючись руками. Зігнути ноги у колінах, випрямити руки, підняти тулуб, прогнутися, потилицею тягнутися до п'ят. Повторити 3-5 разів.

Варіант Б

1. В. п. - лежачи на спині. Обертання ступнів у різних площинах. Повторити 10-12 разів.

2. В. п. - лежачи на спині. Стискування та випрямляння пальців рук і ніг одночасно. Виконати 10-12 разів.

3. В. п. - лежачи на спині. Позмінне і одночасне піднімання рук і ніг. Повторити 5-8 разів.

4. В. п. - таке саме. Потягування, якнайбільше прогнутися. Повторити 2-3 рази.

5. В. п. - лежачи на животі. Потягування. Повторити 2-3 рази.

6. В. п. - сидячи на ліжку. Повільне обертання голови в різних площинах. Виконати 8-10 разів.

7. В. п. - сидячи на ліжку. Нахили тулуба праворуч, ліворуч, вперед. Ви­конати 6-8 разів.

1. Випрямитися, відвести плечі назад і, сильно напружуючи м'язи спини, звести лопатки. Затриматися в цьому положенні 4—6 с. Потім — розслабитися і вільно подихати. Повторити 5 разів.

2. Випрямитися, зробити повний видих, втягуючи живіт. Затриматися в цьому положенні 1-2 с. Повторити 6—8 разів.

3. Ухопитися двома руками знизу за сидіння і спробувати підняти себе. Затриматися 3-4 с. Повторити 5-7 разів.

4. Сильно скоротити сідничні м'язи і за рахунок цього ледь піднятись. Затриматись в цьому положенні 4-6 с. Повторити 5-7 разів.

1. Безупинне ворушіння пальцями ніг, рук-до 8-10 с.

2. Безупинні колові рухи ногами ("велосипед") у положенні сидячи або лежачи на спині до 8-12 с.

3. Стискання м'язів сідниць у положенні стоячи, сидячи або лежачи на спині — 7-12 разів.

4. Стискання м'язів живота (масаж внутрішніх органів) у положенні сто­ячи, сидячи або лежачи на спині 12-15 разів.

5. Різноманітні рухи тулубом 8-12 разів.

6. Періодичні глибокі дихальні вправи до 8-12 с.

7. Рухи правим і лівим плечем по черзі, одночасно. Стиснути м'язи спи­ни, лопаток, зближуючи та розсуваючи їх. Кожен цикл повторити по 5-7 разів.

8. Нахили голови назад, уперед — 4-6 разів.

9. Самомасаж м'язів шиї, голови — до 10-15 с.

10. Самомасаж вушних раковин до 10-15 с.

11. Сидячи, спираючись на руки, піднятися над стільцем, прогнутися, випрямити грудну клітину. Повторити 3-5 разів.

Вправи з рівноваги сприяють виробленню правильної постави, коорди­нації рухів. Виховують сміливість, впевненість, уважність.

Весь комплекс вправ може надати інформацію щодо рівня розвитку рівноваги. Потрібно спробувати виконати всі вправи послідовно. Той, хто виконає всі 15 вправ, може вважати, що його органи рівноваги функціонують відмінно.

1. Носки і п'яти разом, руки на поясі, очі заплющені - стояти до 20 с.

2. Права ступня стоїть перед лівою на одній лінії, руки на поясі - стояти до 20 с.

3. Те саме, але із заплющеними очима – стояти до 15 с.

4. Ноги разом, руки на поясі, піднятися на носки - стояти до 15 с.

5. Те саме, але із заплющеними очима – стояти до 10с.

6. Ноги нарізно, руки на поясі, піднятися на носок правої ноги, ліву ногу зігнути і підняти уперед – стояти до 15 с.

7. Те саме, але із заплющеними очима — стояти до 10с.

8.  Ноги разом, встати на носки і виконати п'ять нахилів уперед - один нахил за секунду.

9. Права ступня стоїть перед лівою на одній лінії, руки на поясі, викона­ти 6 маятникоподібних нахилів праворуч і ліворуч - один нахил за секунду.

10. Ноги разом, піднятися на носки, голову нахилити назад—стояти до 15 с.

11. Те саме, але із заплющеними очима - стояти 5 с.

12. Стати навшпиньки, виконати 6 колових рухів головою ліворуч - один оберт за секунду.

13. Стати на носок правої ноги, руки на поясі, виконати 6 махових рухів лівою ногою уперед і назад з певною амплітудою - один мах за секунду.

14. Стати на носки, 10 разів швидко відкинути голову назад.

15.  Стати на носок правої ноги, ліву зігнути і підняти уперед, голову нахилити назад, заплющити очі - стояти 5 с.

У дітей із послабленим здоров'ям, які часто хворіють, у яких знижена сила м'язів ніг, тулуба, зайва маса тіла, виникає плоскостопість. Плоскостопість - це деформація стопи, яка виглядає як сплющення її зводів. Розрізняють 5 видів плоскої стопи: уроджений, рахітичний, паралітичний, травматичний, статичний.

Для попередження плоскостопості необхідно зміцнювати м'язи, які підтримують склепіння стоп. Це завдяки виконанню загальнорозвивальних і спеціальних вправ, які не лише компенсують дефекти ступнів, але й кори­гують їх конфігурацію, підвищують функціональні можливості організму.

Профілактичні вправи, які зміцнюють стопи, необхідно включати у ранкову гімнастику, фізкультурні заняття, прогулянки, рухливі ігри тощо. Головне призначення коригувальних вправ - активна пронація стопи (по­ложення стопи на зовнішній стороні), зміцнення усього м'язового апарату стопи та гомілки.

Для зміцнення здоров'я і попередження плоскостопості також необхідно загартовувати дітей, гуляти з ними на свіжому повітрі (у лісі, парку), бігати, стрибати, плавати, кататися на велосипеді тощо. У теплу пору року - ходити босоніж, гратись у рухливі ігри, кататися на роликах тощо.

Комплекс вправ для попередження плоскостопості

(Добирати до 5 вправ на одне заняття. Кожну вправу виконувати 10-12 разів (до 1 хв). Намагатися якісно виконанувати вправи.)

1. Різновиди ходьби: на носках, на зовнішньому склепінні стопи, на п'ятках, з підігнутими пальцями ніг, з піднятими пальцями ніг.

2. Стоячи, за допомогою згинання пальців ніг, просуватися по підлозі уперед, назад ("гусениця").

3. Стоячи або сидячи, спробувати пальцями ніг підняти з підлоги хусточ­ку, олівець, зіжмаканий папірець тощо.

4. Ходьба по предметах: палиці, камінцях, маленьких м'ячиках, ребристій дошці та ін.

5. Сидячи, за допомогою пальців ніг зняти шкарпетку, а потім — спробу­вати її одягти.

6. Сидячи, крутити ступнями обох ніг праворуч, ліворуч, уперед, кожен раз - до упору пальцями ніг на підлогу.

7.  Сидячи, спробувати "постукати" пальцями ніг по підлозі ("гра на піаніно").

1.  В. п. - стоячи, ноги нарізно, руки завести за спину, пальці обох рук стиснути в "замок" і максимально наблизити до лопаток. Із силою, спираю­чись кистями на спину, відвести лікті і плечі назад, одночасно відкидаючи голову назад.

2. В. п. - лежачи на спині, руки врізнобіч. Спробувати, прогинаючись, як­найвище підняти спину над підлогою, спираючись потилицею і сідницями.

3. В. п. - стоячи на колінах і взявшись руками за п'яти, прогнутися, відкидаючи голову назад.

4.  В. п. - лежачи на животі, долоні на потилиці. Зачепитися ступнями за певну опору (нижня рейка гімнастичної стінки, гімнастичного ослону тощо). Підняти тулуб і голову вгору-назад, одночасно розводячи і піднімаючи лікті. Варіант: вправу виконувати з в. п. - лежачи на животі, руки прямі за тулубом у "замок". Під час піднімання тулуба - руками тягнутися назад-вверх.

5. В. п. - сидячи на стільці (ослоні), долоні на потилиці, сильно прогну­тися, відкидаючи голову назад.

6. В. п. - стоячи спиною до стіни, відкинути голову назад так, щоб лобом торкнутися стіни.

Комплекс коригувальних вправ із оздоровчої системи М. Амосова

(Потрібно виконувати весь комплекс повністю. Дозування коленої впра­ви - диференційовано, залежно від віку та рівня фізичної підготовленості дітей: від 5--7разів до 15-20разів.)

1. В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба догори, схопитися за опо­ру. Піднімання ніг за голову, торкаючись колінами лоба.

2. В. п. - стоячи, ноги нарізно. Колові рухи руками уперед-назад. Одно­часні рухи головою в боки, вперед-назад.

3. В. п. - стоячи, руки догори долонями уперед, дивитися вгору. Згинан­ня рук за голову перехресно, торкнутися долонями протилежних лопаток, нахил головою уперед-донизу, підборіддям торкнутися грудної клітки.

4.  В. п, - ноги нарізно, руки попереду в замок, долонями назовні. Пово­рот тулуба праворуч, голову - ліворуч, підборіддям торкнутися лівого плеча. Те саме навпаки.

5. В. п. -о. с. Нахили уперед, кистями рук (долонями) торкатися підлоги, ноги в колінах не згинати.

6.  В. п. - о. с., руки донизу, пальці - в кулак. Нахил праворуч, правим ку­лаком торкнутися правого коліна по боковій поверхні, лівий кулак - до пахви. Те саме навпаки.

7.  В. п. - о. с. Присідання.

8. В. п. - о. с. Притягування по черзі правого, лівого стегна до грудей обхва­том під колінами.

9.  В. п. - сидячи на стільці, ноги в обхваті ніжок стільця. Опускання-піднімання тулуба.

(Залежно від завдань, на заняттях виконувати 3-4 вправи з комплексу; повторювати кожну вправу 12-15 разів.)

1.  В. п. - лежачи на животі, зігнувши підняті ноги. Голову покласти на внутрішній бік кистей рук. Підняти правий лікоть, пружно зробити рухи в сторони. Те саме - лівим.

2.  В. п. - таке саме. Припідняти грудну клітину, повертаючись, торкну­тися головою по черзі правого, лівого плеча. Погляд - до підлоги. Поверта­тися у в. п. на видиху.

3.  В. п. - лежачи на животі, права рука - догори, ліва - донизу. Прогну­тися, зробити поперемінні рухи руками вперед-назад, повернутися у в. п. Потім змінити положення рук.

4.  В. п. - таке саме, як у вправі 1. Прогнутися, повернути тулуб ліворуч, праворуч. Голова повторює рухи тулуба. Погляд - донизу.

5.  В. п. - таке саме як у вправі 1. Підняти догори праву руку, зробити декілька рухів назад. Змінити положення рук. Варіант: так само, але руки розвести у боки.

6. В. п. - лежачи на животі, підняти руки вперед-догори, пальці у замок. Прогнутися, повернути тулуб ліворуч, праворуч (під правою і лівою рукою заглядаючи у "віконце").

7.  В. п. — таке саме як у вправі 1. Не відриваючи від підлоги ліву ногу, відставити її вбік і зігнути у коліні, торкнутися лівого ліктя. Те саме - правою.

8. В. п. - лежачи на спині, руки прямі вздовж тулуба. По черзі витягувати руки якомога далі за голову.

9. В. п. - лежачи на спині, руки зігнуті, кисті під головою, лікті - до під­логи. Рухи тулуба праворуч, ліворуч.

10.  В. п. - сидячи, ноги нарізно, руки догори. Колові оберти руками з поворотами тулуба праворуч, ліворуч.

11. В. п. - сидячи на п'ятах, руки в сторони, долонями догори. Два пруж­них рухи руками назад, оберт тулубом праворуч-ліворуч. Повернутися у в. п.

12.  В. п. - таке саме. Нахил праворуч, права рука торкається підлоги, ліва - над головою, тягнеться вгору. Так само - ліворуч. Руки прямі.

13. В. п. - лежачи на правому боці, права рука вздовж тулуба догори, ліва - на боці; голова схилена на праве плече. Спираючись на передпліччя правої руки, під­няти тулуб, ліву руку догори, тягнутися тулубом за нею. Перевернутися на лівий бік і повторити вправу.

14. В. п. - стоячи на колінах, ноги нарізно, руки догори. Сісти на праву п'ятку, лобом торкнутися лівого коліна, ліву руку уперед, праву - позаду. Так само — в інший бік.

15.  В. п. - ноги "калачем". Зігнута права рука за спиною, ліва - догори. Нахил праворуч, ліворуч, зі зміною положень рук.

16. В. п. - таке саме. Руки - на голові. Нахили праворуч, ліворуч.

17. В. п. - таке саме. Руки врізнобіч. Пружні повороти тулуба праворуч, ліворуч.

18. В. п. — сидячи на правому стегні, ноги зігнуті, правою рукою спиратися об підлогу, ліва - вбік. Підняти таз догори, ліву руку - уверх. Так само - в дру­гий бік.

19. В. п. - стоячи на колінах, спираючись руками об підлогу. Відведення по черзі правої та лівої ніг назад, руки уперед.

20.  В. п. - стоячи, ноги нарізно. Нахил вперед, руками торкнутися підлоги. Оберт тулубом і головою праворуч, ліву руку назад-вбік, погляд -на праву руку. Повернутися у в. п. Вправу повторити в другий бік.

21.  В. п. - лежачи на животі, руки вздовж тулуба вперед-вгору. За до­помогою рук просуватися по підлозі уперед. Варіант - так само, згинаючи праву (ліву) ногу.

1. В.п. – стоячи, руки опущені. Піднятися на носки, руки до плечей, підняти руки вгору – вдих, опустити руки вниз – видих (3 – 4 рази).

2. В.п. – стоячи, руки опущені, 1 – руки вгору; 2 – присісти на носки – вдих; 3 – встати; 4 – опустити руки.

3. В.п. – стоячи, руки опущені. Піднятися на носки, руки підняти в сторони, пальці зігнуті в кулаках долонями вгору (6 – 8 разів).

4. В.п. – лежачи на спині, руки в «замку» за головою. Почергові та одночасні піднімання прямих ніг у гору (6 – 8 разів).

5. В.п. – лежачи на спині, руки в «замку» за головою. Згинання ніг у колінах, підтягування колін до живота (6 – 8 раз).

6. В.п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Одночасне розведення і зведення у сторони рук і нуг (8 – 10 разів).

7. В.п. – лежачи на животі, руки в «замку» за головою. Підняти від підлоги голову, плечі, лікті, з легка прогнутися, в.п. (6 – 8 разів).

8. В.п. – лежачи на животі, руки вперед. Почергові та одночасні піднімання прямих ніг та рук у гору (6 – 8 разів).

9. В.п. – лежачи на животі, руки вперед. Підняти від підлоги руки, розвести їх у сторони, злегка прогнутися, в.п. (8 – 10 разів).

10. В.п. – упор стоячи на колінах та ліктях, 1 – 2 – права рука в сторону, 3 – 4 – в.п., 5 – 6 – ліва рука в сторону, 7 – 8 – в.п.

11. В.п. – лежачи на животі, руки вперед. Злегка прогнутися, плавальні рухи руками – «брас», ноги нарізно (10 – 12 разів).

12. В.п. – упор стоячи на колінах та руках. Спину вигнути, прогнути (6 – 8 раз).

Постава – це здатність людини без особливого напруження утримувати своє тіло, зберігаючи правильно позу в різних положеннях: сидячи, стоячи, під час ходьби, ігор розваг тощо. Відхилення від нормальної постави називають порушенням або дефектами постави. Порушення постави не є захворюванням. Вони пов’язані з функціональними змінами опорно-рухового апарату, при яких утворюються порокові умовно-рефлекторні зв’язки, що закріплюють неправильне положення тіла, а навички правильної постави втрачаються.

Причинами дефектів постави є умови навколишнього середовища, а також функціональний стан мускулатури дитини. Неправильне положення тіла при різних позах набуває характеру нового динамічного стереотипу, таким чином, неправильна постава закріплюється. Несприятливі зовнішні умови особливо відображаються на поставі дітей, організм яких ослаблений.

Постава у дітей та підлітків має ряд специфічних особливостей.

У 3-4-річних дітей відбувається збільшення м'язової сили і відповідно розвиток функціональних навичок. Унікальна будова хребта дозволяє тулубу згинатися і випрямлятися завдяки скоординованій роботі м'язів, зв'язок, кісток. Тому при складанні комплексів фізичних вправ для дітей дошкільного віку приділяють значну увагу вправам, які коригують положення хребта, формують правильну по­ставу.

Коригувальні вправи - це вправи, які зміцнюють м'язи тулуба, вигина­ють хребет у напрямку, протилежному патологічному викривленню та роз­вивають статичну і динамічну його функції, їх використовують для гармоні­зації тонусу м'язів завдяки розтягуванню скорочених м'язів і зміцненню послаблених м'язів, зміцненню всіх м'язових груп.

  1. Завданнями коригувальних вправ є:
  2. запобігання деформації хребта;
  3. формування правильної постави;
  4. сприяння гармонійному фізичному розвитку дітей.

Коригувальні вправи використовують при слабкому фізичному розвитку дитини, порушеннях постави, деформації грудної клітини, плоскостопості та інших відхиленнях. Ці вправи утворюють основу коригувальної гімнастики.

До початку статевого дозрівання особливо виражений поперековий лордоз. Зміна постави у дітей в процесі росту і розвитку пов’язана із зсувом загального центру ваги, яке відбувається у дівчат у віці 11–12  років, а у хлопчиків 12–13 років. Саме в цей період необхідно бути особливо уважним до дитини, стежити за поставою. Частіше від сколіозу потерпають дівчата, це пояснюється менш досконалим фізичним розвитком. Найчастіше хвороба проявляється в 7–12 років, хоча все частіше стали прояви у віці 4-6 років, а інколи навіть у 2–3  роки.

Постава формується в процесі зростання організму дитини у тісній взаємодії з розвитком усіх рухових функцій. Вона залежить від гармонійної роботи м’язів, правильного положення хребта, голови, плечового поясу, таза та ніг. У формуванні постави значну роль відіграє не лише сила м’язів,а також і її рівномірний розвиток, розподіл м’язової тяги і гармонійна робота усіх м’язів.

Статистика численних досліджень України із виявлення сколіозу у дітей свідчить, що ця деформація – одне з найбільш частих захворювань опорно-рухового апарату, яке має тенденцію до прогресу і досягає вищого ступеня до закінчення зростання дитячого організму. Важкі викривлення хребта і грудної клітини значно впливають на функції внутрішніх органів: зменшують об’єм плевральних порожнин, порушують механіку дихання, що у свою чергу погіршує функцію зовнішнього дихання, знижує насичення артеріальної крові киснем, зменшує характер тканинного дихання, викликають гіпертензію в малому крузі кровообігу, викликають гіпертрофію міокарду правої половини серця та ще багато інших відхилень та захворювань.

У наш час встановлено чинники, які дозволяють розпізнати прогресуючі форми сколіозу і індивідуально вибрати найбільш раціональну техніку лікування кожного хворого. До них відноситься – вік прояву сколіозу – чим в меншому віці виявляється сколіоз і клінічно визначається прогрес деформації, тим більш можливостей збільшення викривлення. 

Постава відіграє в житті людини естетичне та функціональне значення. Естетична функція полягає у створені краси та гармонійних рухів. Люди з правильною поставою рухаються гарно, вільно, невимушено. А ті, хто має порушення постави рухається важко, незграбно з координацією рухів рук та ніг. Через неправильну поставу порушується робота нервової системи, оскільки у між хребцевих отворах проходять багато чисельні нерви, що регулюють роботу окремих органів та організму в цілому. Неправильна постава та хвороби, що її супроводжують, можуть викликати у дітей психічні розлади.

Отже, постава – це рефлекс пози, для утворення якої необхідна спеціальна робота, яка б навчала набувати пози правильної постави за будь-яких обставин. При цьому учні повинні знати, яким є значення правильної постави,  які існують відхилення від правильної постави та як набувати правильного положення тіла. Демонструючи ту чи іншу вправу, учитель повинен наочно переконати дітей, у чому полягає перевага правильної постави, конкретно в її естетичності та доцільності.

Основою профілактики та лікування порушень постави, особливо початкових ступенів, є загальне тренування організму дитини, яке повинне проходити на фоні  добре організованого лікувально-рухового режиму, складеного з урахуванням форми та ступеня захворювання дитини.

Завданням рухових ігор (що є однією з форм лікувальної фізичної культури) – загальне зміцнення хребта, поліпшення функції дихання, серцево-судинної системи. Для виконання цих завдань необхідно включати в заняття ігри, причому вибір ігор проводиться з урахуванням загального стану дитини, її фізичної підготовленості.

При використанні в іграх коригуючих вправ необхідно, перш за все, брати до уваги основне захворювання дитини, щоб, виправляючи дефект постави дитини, не нашкодити її організму в іншому. Так само можна рекомендувати ігри, зміцнюючі м’язи спини, поясу верхніх кінцівок, живота.
Для вирішення, хоча б частково, проблеми сколіозу, з урахуванням свого практичного досвіду, можна порекомендувати: займатися корегуючою гімнастикою з систематичними заняттями не менше 2 – 3  рази  на тиждень, дотримуватись розподілу або розстановки меблів суворо по зростанню до дітей, займатися спортивними та бальними танцями, бадмінтоном, плаванням. І обов’язково проводити бесіди з батьками, тому що майже всі вони самі не розуміють усієї складності  захворювання і необхідності виправлення цієї проблеми за допомогою фізичного навантаження. Треба нагадати – чим раніше виявлена хвороба, тим легше її лікувати, особливо, якщо мова йде про сколіоз. Сколіоз може протікати в легкій формі і згодом не мати ускладнень, а може і навпаки. Пам’ятайте закономірність: у хворих батьків народжуються хворі діти!

Усі сколіози в будь якому віці, незалежно від ступеня вираженості, необхідно лікувати. Чим раніше розпочато лікування, тим краще буде результат.

Лікування сколіозу складається з трьох взаємозв’язаних ланок: мобілізація викривленого відділу хребта, корекція деформації і стабілізація хребта в положенні досягнутої корекції. Для корекції деформації хребта вельми ефективні методики мануальної терапії. Збереженню досягнутої корекції з їх допомогою можна сприяти лише побічно, за рахунок формування нового статико-динамічного стереотипу, адаптованого до змін, що вносяться у форму хребта. Зміна здійснюється шляхом цілеспрямованої дії на вище- і нижче розташовані по відношенню до основного викривлення ланки опорно-рухового апарату і регуляції співвідношень тонусу зв’язаних м’язових груп, що беруть участь у формуванні постави. Проте основним і найбільш важким завданням, рішення якого визначає успіх лікування в цілому, є не мобілізація і корекція викривлення, а стабілізація хребта в коригованому положенні. Корекція деформації, не підкріплена заходами, що забезпечують стабілізацію хребта, неефективна.

Під корекцією слід розуміти комплекс лікувальних та оздоровчих заходів (режим дня, загартування, гігієна меблів, харчування, загально розвиваючі вправи, ортопедичні заходи тощо), які застосовуються для повного або часткового усунення порушень опорно-рухового апарату. Розрізняють загальну і спеціальну, активну та пасивну, морфологічну та функціональну види корекції.

Загальна корекція включає в себе комплекс оздоровчих і загальнозміцнюючих заходів, які впливають на формування опорно-рухового апарату та їх загальний розвиток. Це загальнорозвиваючі вправи, ігри, загартування, режим праці і відпочинку, раціональне харчування та інше.

Спеціальна корекція передбачає застосування корегуючи вправ для виправлення морфологічних і функціональних порушень опорно-рухового апарату. Під морфологічною корекцією розуміють виправлення хребта, кута нахили тазу, асиметрії плечового поясу, лопаток.

Фізіологічна корекція передбачає використання фізичних вправ, спрямованих на нормалізацію функцій серцево-судинної, дихальної та нервової систем. Змістом активної корекції є свідоме і цілеспрямоване використання спеціальних корегуючих вправ у поєднанні з оздоровчими засобами фізичної культури. Пасивна корекція – це ряд спеціальних впливів, що відбувається без активної участі дитини (пасивні рухи, масаж, корсети, супінатори, тощо).

Комплексне використання заходів корекції є умовою раціональної організації роботи по ліквідації порушень постави у дітей.

Лікувальна фізична культура є одним із провідних засобів консервативного лікування сколіозу. Фізичні вправи впливають на хребет, зміцнюючи м’язи тулуба, дозволяють домогтися корегуючого впливу надеформацію, поліпшити поставу, функцію зовнішнього подиху, дають загальнозміцнюючий ефект. ЛФК показана на всіх етапах розвитку сколіозу.

Комплекс засобів ЛФК, застосовуваних при консервативному лікуванні сколіозу включає: лікувальну гімнастику, вправи на воді, масаж, корекцію положенням, елементи спорту.

В умовах дошкільного навчального закладу дітей треба вчити пра­вильно дихати, правильно рухатися, правильно пити, їсти, оберігати себе, правильно розслаблятися, правильно думати. Значне місце в оздоровчій та відновлювальній роботі мають посідати дихальні вправи. Крім того, потрібно планувати та проводити курси дихальної гімнастики для дітей, які мають певні відхилення у стані здоров'я.

Мета дихальної гімнастики:

навчити дітей правильно дихати носом;

впливати позитивно на нервову систему, на процеси обміну речовин, кровопостачання легень; поліпшувати дренажну функцію легенів, бронхів;

коригувати деформації хребта і грудної клітини, що розвиваються внаслідок частих захворювань дитини;

підвищувати загальний тонус організму;

збільшити обсяг легенів і відновити повноцінне зовнішнє дихання.

Під час виконання дихальних вправ, потрібно обов'язково дихати но­сом, а видихати ротом, що сприяє розвитку дихальної мускулатури, особли­во м'язів, які забезпечують глибокий видих. Це дозволить не лише швидко ліквідувати кисневий голод, який утворюється внаслідок інтенсивної робо­ти, але й загартовувати організм.

Під час проведення занять на повітрі необхідно цілеспрямовано вчити дітей правильному диханню. Піднімання рук вгору, їх розведення, виправ­ляння тулуба супроводжуються вдихом. Нахили, повороти тулуба, зведення рук, присідання та інше повинні супроводжуватися видихами, які посилю­ються цими вправами.

Практичний досвід переконує, що діти легко оволодівають дихаль­ним оздоровчим комплексом, що є підготовчим етапом оздоровлювальної системи, який сприятливо впливає на загальний стан організму, зміцнює здоров'я, розвиває силу і спритність, допомагає боротися з недугами, посилює опірність організму застудним захворюванням, розвиває гнучкість, пластичність, координацію рухів. Інтерес дітей стимулють імітаційним ха­рактером вправ.

Комплекс дихально-оздоровлювальних вправ доцільно зробити змістом ранкової гімнастики, ввести його до заняття фізичної культури.

Дихання-важливий фізіологічний процес, який відбувається автоматич­но, рефлекторно. Разом з тим, на дихання можна впливати, регулюючи його, роблячи поверховим та спокійним, тамуючи на декотрий час тощо. Процес дихання, який здійснюється дихальними центрами нервової системи, скла­дається з трьох фаз: 1 - видих; 2 - пауза; 3 - вдих.

Ці фази безперервно пов'язані, йдуть ритмічно одна за одною. Система дихальних вправ заснована на фізіологічних особливостях дихання, спря­мована на розвиток дихального апарату (його гнучкості й еластичності, збільшення його обсягу) шляхом тренування мовленнєвого та голосово­го апарату (вимова окремих звуків, складів, слів і фраз), які узгоджені з відповідними вправами.

Нормальним вважають дихання, в якому бере участь весь дихальний апа­рат (всі відділи легенів: верхні, середні й нижні). Воно має назву змішане, або гармонійно повне.

Також є нижнє, або заспокоювальне дихання, середнє, або зміцнювальне, дихання, верхнє, або радісне, дихання. Існує також особливе ритмічне дихання. Воно виконується під час ходьби, при цьому треба йти спокійно, рівномірним кроком, розслаблено, опустивши плечі, а дихати треба рівномірно та вільно (наприклад, 2 кроки - вдих + 2 кроки - видих).

З метою успішного опанування дихальною гімнастикою необхідно дотримуватися таких правил:

1. Дихати із задоволенням, тому що позитивні емоції мають певний оздоровчий ефект.

2. Концентрувати увагу на дихальних вправах, що збільшує позитивний вплив.

3. Дихати треба повільно, це необхідно для насичення киснем організму.

4. Виконувати кожну вправу не довше, ніж вона приносить задоволення.

5. Дихати носом.

Кожна дихальна вправа складається з шістьох послідовних етапів, а саме:

1. Прийняти позу і зафіксувати її.

2. Розслабитися.

3. Зосередитися на вправі, що її виконують.

4. Зробити глибокий вдих.

5. Виконувати дихальну вправу.

6. Відпочити після вправи, змінити позу.

Основна поза під час дихальної гімнастики - стати прямо, ноги нарізно, ступні - паралельно. Знайти зручне положення голови і тулуба, руки вздовж ту­луба або ліва рука - на нижній частині живота, права - охоплює грудну клітину, приблизно на рівні ліктя (для контролю за актом дихання).

В основу методики проведення занять має бути покладено використання спеціальних дихальних вправ на фоні загальнорозвивальних фізичних вправ. Основу дихальних вправ складають вправи з тривалим та сильним видихом. Цього можна досягти вимовою голосних (ааа, ууу, ооо), шиплячих (ш, щ, ж), у поєднанні звуків (ох, ах, ух). Ці дихальні вправи доцільно про­водити в ігровій формі (звук бджоли, літака тощо). Співвідношення загаль­норозвивальних вправ та дихальних вправ -2:1.

Навантаження варто поступово збільшувати за рахунок зростання кіль­кості повторів і ускладнення вправ.

До складу комплексу вправ рекомендують вводити елементи надування гумових іграшок, м'ячів (у заключній частині заняття).

Надування іграшок та м'ячів потрібно починати з 3-4 вдихів, поступово збільшувати їх кількість на 2-3 вдихи на кожному занятті, довести до повного заповнення іграшки повітрям. При цьому необхідно контролювати, щоб дитина вдихала повітря лише носом.

Дихальна гімнастика у дошкільному та молодшому шкільному віці спрямована на вирішення завдань:

підвищення загального життєвого тонусу, загартування дитини, протидії її організму хворобам дихальної системи;

розвиток дихальної мускулатури, збільшення рухомості грудної клітини та діафрагми, поліпшення лимфо- і кровообміну в легенях;

поліпшення діяльності серцево-судинної системи та кровообігу.

Ефективність занять дихальною гімнастикою значно підвищується, якщо додатково використовують дихальні тренажери:

склянка з водою — видування повітря через трубочку (за С. Хрущовим);

гра на дудочці, сопілці (за М. Лазарєвим);

фабричні тренажери з регулюванням протидії під час вдиху-видиху (за В. Фроловим та ін.).

Позитивний ефект спостерігають при використанні на заняттях звукової гімнастики. Дихальні вправи з вимовлянням звуків спрямовані на активіза­цію метаболічних процесів і клітинного обміну за рахунок звукової вібра­ції, яка також поліпшує мікроциркуляцію в альвеолах, стимулює діяльність діафрагми, покращує дренаж мокроти, послаблює м'язи бронхів, підвищує емоційний тонус всього організму дитини.

Під час вимовляння звуків вібрація голосових зв'язок передається на легені, трахею, бронхи, а від них - на грудну клітину. Такий вібромасаж розслаблює м'яку мускулатуру бронхів.

Звуки вимовляють під час видиху максимально довго. Тривалість видиху повинна регулювати сама дитина, щоб не сприяти перенапруженню та появі кашлю.

Вплив вимовляння різних звуків на організм (за М. Лазарєвим)

1. Звук [н] стимулює мікроциркуляцію крові в області голови. При цьому долоню однієї руки треба класти на верхівку голови.

2. Звук [в] стимулює мікроциркуляцію крові в області обличчя, гайморових пазух. Потрібно домогтися відчуття вібрації в цій області. Для тактильного відчуття вібрації тримати долоню варто на дистанції 5-10 см від губ (очі заплющені).

3. Звук [з] стимулює мікроциркуляцію крові в області голови та шиї. Долоню однієї руки треба покласти на передню частину шиї. Для маленьких дітей вправи можна назвати "комариком". Кисті рук підняти до плечей та, вимовляючи звук [з], махати "крилами" (рухи руками, зігнутими у ліктях).

4. Звук [ж] стимулює мікроциркуляцію крові в області грудної клітини. Ця вправа ефективна при появі мокроти в бронхах. Долоні слід покласти на грудину попереду і повільно тиснути на неї.

5.  Звук [м] покращує мікроциркуляцію крові і обмін речовин в області грудної клітини, діафрагми. Промовляючи цей звук, долоні покласти на об­ласть сонячного сплетіння.

6. Звук [р] надає сильної вібрації тканинам організму. Поліпшується кро­вообіг, стимулюються різні обмінні процеси, покращується вихід мокроти. Спочатку звук промовляють при розслабленому стані тіла, виконуючи дріб­ні рухи розслабленими ланками тулуба. Можна імітувати різні механізми (трактор, вантажівка). Потім звук промовляють з максимальним напружен­ням м'язів шиї, рук, спини, черевного пресу. При серцевих захворюваннях та хворобах печінки ця вправа протипоказана.

7. Звуки [б] - [п] стимулюють діяльність діафрагми, покращують дикцію за рахунок тренування губних м'язів. Долоні потрібно покласти на живіт, губи напружені (як гумові). Живіт на кожен звук напружують уперед, поштовхами. Долонями треба контролювати поштовхи. Звуки на кожен видих вимовляють 2-А рази.

8. Звук [т] стимулює діяльність діафрагми, покращує дикцію за раху­нок тренування кінцівки язика, заспокоює кашель. Під час видиху потрібно кінчиком язика із зусиллям вдаряти по передніх зубах, промовляючи неод­норазово звук [т] ("як стріляють"). На кожен звук - живіт енергійно напру­жувати.

9.  Звуки [ха-ха] стимулюють діяльність діафрагми, тренують голосові зв'язки, роблять голос мелодійним. Виконують дуже різкий видих, на кожен звук — енергійний рух животом.

10. Звук [с] розслаблює дихальні м'язи. Під час вправи очі необхідно за­плющити. Звук промовляють тихо, рівно, якомога триваліше (як хвиля переко­чується по піску). Цю вправу добре виконувати перед сном, а також - під час відпочинку між фізичними навантаженнями.

До занять добирати лише одну вправу. Кожну вправу робити до трьох разів. Опісля останнього разу — очищувальне дихання.

Очищувальне дихання. Зробити глибокий вдих. Затримати дихання (2-3 с). Сильними поштовхами видихати повітря через губи, складені трубочкою, та надуваючи щоки.

Голосове дихання. Зробити глибокий вдих. Затримати дихання (2-3 с). Широко розкривши рота, видихнути повітря зі звуком [ха]. Потім зробити очищувальне дихання.

Дихання, що оживлює нерви. Зробити глибокий вдих. Затримати ди­хання (2-3 с). Напружити руки, повільно їх піднімати угору, стискуючи у ку­лак пальці. Повільно видихаючи повітря, опускати руки донизу, поступово розслабляючи їх. Потім зробити очищувальне дихання.

"Ковальські міхи". Сісти схрестити ноги, тулуб прямий, руки вільно на стегнах. Швидко вдихати і видихати через ніс до 10 разів. Потім — вдихнути та затримати дихання на 5-7 с. Повільно видихнути. Закінчити очищувальним ди­ханням.

Профілактика захворювань. Дихальна гімнастика для шиїта горла

1.  "Коник". Процокати язиком. Спочатку - повільно, потім - швидше; тихо, потім — гучніше. 15-30 с.

2.  "Ворона". Вигукнути "кар-р-р-р!" Зробити те саме, але не розкриваю­чи рота; беззвучно, голосно. 6-8 разів.

3.  "Кільце". Рухаючи кінчиком язика по піднебінню, просунути його якомога глибше. Навчитися робити це вільно, із закритим ротом. До 30 с.

4.  "Ситий лев". Дотягнутися язиком до підборіддя. 6-8 разів.

5.  "Навчитись позіхати". Голосно - беззвучно ("о-хо-хо"). При позі­ханні покращується кровообіг мозку. 5-6 разів.

6.  "Трубочка". Губи скласти трубочкою, зробити колові рухи за та проти годинникової стрілки, дотягнутися до носа, до підборіддя. До 30 с.

7.  "Мені смішно". Перед дзеркалом підморгуючи собі, усміхнутися, на­тискуючи на кінчик носа, та засміятися.

ПОШУК

СПОРТИВНІ ІГРИ.ПРАВИЛА

  Яндекс.Метрика

Copyright © 2021 High School Rights Reserved.